Що таке UGC-контент і як використовувати його в рекламі

Що таке UGC і чому йому вірять

UGC (user generated content) — це фото, відео, тексти й відгуки про товар, зняті покупцями, а не брендом. Бренд бере цей матеріал у рекламу, на картку товару чи в соцмережі — і реклама починає працювати краще, бо такому самому покупцю вірять більше, ніж студійному ролику.

Далі — чотири способи використати UGC у магазині, з чого складається його ціна, як скласти бриф креатору, чим UGC відрізняється від реклами в інфлюенсера, де шукати людей і як тестувати готові ролики, щоб не злити бюджет.

Чому це працює. Уяви, що обираєш телефон. Характеристики прочитав, модель приблизно обрав, але натиснути «купити» щось заважає. І тут у стрічці трапляється відеоогляд від людини, яка користується цим телефоном місяць: без пафосу, без переліку характеристик, просто «ось це зручно, а ось це дратує». Саме другий пункт і переконує — бренд про мінуси не скаже ніколи.

Накопичують UGC переважно в Instagram, TikTok і Facebook: покупці знімають і публікують самі, а бренд ділиться цим у себе. Подивитись, які UGC-креативи крутять зараз інші, можна в бібліотеці реклами Facebook.

Як використовувати UGC для E-commerce і Shopify-дропшипінгу?

1. Креативи для холодних і теплих кампаній. Найчастіший сценарій. У креатив вставляють кадри реального огляду, де людина ділиться враженням або показує одну ключову деталь товару. Знімати такі ролики можна самому, можна замовити в креатора — про ціну нижче.

2. Дописи в Instagram і Facebook. UGC дає органічне охоплення без доплати за рекламу: челендж із хештегом бренду, сторіс лояльного покупця в обмін на знижку, репост відгуку. Так ти дістаєшся друзів і знайомих своїх покупців, а це та сама аудиторія.

3. Фото й відео в картці товару. Студійна зйомка показує товар ідеальним, аматорська — справжнім. Найкраще працює комбінація: кілька професійних кадрів, щоб роздивитись деталі, і кілька живих, щоб зрозуміти, який вигляд товар матиме вдома. У ніші Pet це найпростіше — власники тварин знімають самі й без прохань.

4. Відгуки з фото й відео. Відгук із реальним фото конвертує краще за текстовий, тому збирати їх варто з першого ж замовлення: лист через тиждень після доставки з проханням надіслати фото і знижкою на наступну покупку.

Чужі відгуки за свої не видаємо. Це не питання моралі, а питання ризику: фото звіряється зворотним пошуком за хвилину, платіжні системи й маркетплейси знімають магазини за підроблені відгуки, а в ЄС і США це пряме порушення законів про захист прав споживачів. Поки своїх відгуків немає, чесніший варіант — зняти товар у реальних умовах самому й підписати це як демонстрацію, а не як відгук покупця.

Підсумок. UGC потрібен не замість професійного контенту, а поряд із ним: студійний кадр показує товар, користувацький знімає сумнів. Працює це однаково і на запуску нового продукту, і в ретаргетингу на товар, який уже продається.

Скільки коштує UGC і з чого складається ціна

Єдиного прайсу на UGC немає — ціна залежить від того, хто знімає й на яких умовах. Орієнтир по ринку праці: за даними work.ua на жовтень 2026 середня зарплата UGC-креатора в Україні — 30 000 грн на місяць, у Києві 37 500, на дистанційній роботі 32 500. Рахунок зроблено за 1 357 вакансіями, і за рік цифра зросла на 9%.

Коли замовляєш не людину в штат, а окремий ролик, на ціну впливає ось що:

• хто в кадрі — ти сам, знайомий чи найнятий креатор з камерою й досвідом;
• скільки варіантів — один ролик майже завжди програє трьом із різними хуками, бо вгадати наперед, який зайде, не вдається нікому;
• права на використання — зйомка для органіки коштує менше, ніж та сама зйомка з правом крутити її в платній рекламі й без обмеження строку;
• хто монтує — сирі файли дешевші за готовий ролик із субтитрами, озвучкою й адаптацією під вертикаль;
• строк — «за три дні» завжди дорожче за «коли буде».

Безкоштовний варіант теж має ціну. Відгуки покупців в обмін на знижку не коштують грошей, але коштують часу: їх треба просити, нагадувати, відбирати придатні й отримувати дозвіл на використання в рекламі. Поки замовлень десяток, цей шлях не дає потрібного обсягу — тому перші креативи або знімають самі, або замовляють.

Як скласти бриф для UGC-креатора

Найдорожча помилка в UGC — отримати технічно гарний ролик не про те. Бриф закриває це за десять хвилин. Що в ньому має бути:

• Товар і одна проблема, яку він розвʼязує. Не список переваг, а саме та, через яку купують.
• Хто в кадрі. Стать, приблизний вік, обстановка — кухня, авто, спортзал. Глядач має впізнати себе.
• Хук: перші три секунди. Напиши їх дослівно. Це єдине місце, де не варто покладатись на креатора, бо саме тут глядач вирішує, дивитись далі чи гортати.
• Що має бути показано. Розпакування, товар у роботі, крупний план деталі, реакція.
• Чого бути не має. Чужі логотипи, діти, музика з авторськими правами, обіцянки лікувального ефекту — через останнє Meta відхиляє рекламу.
• Формат. Вертикаль 9:16, 15–30 секунд, живий голос, субтитри обовʼязково: більшість дивиться без звуку.
• Скільки варіантів і що в них різне. Три ролики з різними хуками на один товар дають більше, ніж три товари по одному ролику.
• Права. Прямо прописати, що ролик можна крутити в платній рекламі, на якій території й скільки часу.

Останній пункт забувають найчастіше, а згадують тоді, коли креатив уже розігнався й креатор просить доплату за продовження.

UGC чи інфлюенсер: що коли брати

Обидва формати — це «реальна людина розповідає про товар», але купуєш ти різні речі. В інфлюенсера купуєш його аудиторію й довіру до нього. У UGC-креатора купуєш матеріал, який далі крутиш сам і за свої гроші.

	UGC-креатор	Інфлюенсер
За що платиш	за відеоматеріал	за доступ до його підписників
Де виходить	у твоїй рекламі й на твоїх сторінках	на його сторінці, один раз
Скільки живе	поки крутиш, із правами — роками	доба-дві, поки публікація в стрічці
Чи масштабується	так: підняв бюджет — підняв охоплення	ні: більше охоплення = новий блогер
Головний ризик	ролик не зайде, і гроші за зйомку втрачені	накручена аудиторія або його власний скандал

Для магазину на старті практичніший UGC. Він дає матеріал, який можна тестувати в кабінеті з бюджетом, який ти контролюєш. Інфлюенсер має сенс пізніше, коли вже зрозуміло, який меседж працює, і треба не тестувати, а підсилити його чужою репутацією.

Де шукати UGC-креаторів

Порядок тут від найдешевшого до найдорожчого, і перший пункт більшість пропускає даремно.

• Власні покупці. Найдешевше й найдостовірніше. Лист або повідомлення через тиждень після доставки: фото чи коротке відео в обмін на знижку або невеликий кешбек. Відсоток відгуків невисокий, зате матеріал справжній і права на нього отримати найпростіше.
• Ти сам. Телефон, вікно з денним світлом і те, що вже є вдома. Для першого тесту цього достатньо: завдання не зробити красиво, а зрозуміти, який хук чіпляє. Знімати самому має сенс рівно доти, доки кампанія не почала окупатись.
• Фрилансерські майданчики. Там шукають за словом «UGC creator» або «user generated content». Дивитись треба не на красу портфоліо, а на те, чи є в ньому ролики під рекламу, а не під блог: перші три секунди, субтитри, вертикаль.
• Локальні креатори в соцмережах. Найчастіше знаходяться в коментарях і сторіс твоєї ж ніші. Плюс у тому, що людина вже в темі й говорить мовою твоєї аудиторії.
• Агенція чи підрядник. Найдорожчий варіант і єдиний, який дає передбачуваний строк. Має сенс, коли потрібен не один ролик, а потік: кілька варіантів на товар щотижня.

Що перевірити до оплати, у будь-якому з варіантів: чи готова людина зняти кілька дублів з різними хуками, чи віддає сирі файли, і чи згодна прописати права на платну рекламу. Якщо хоч на одне «ні» — ролик вийде одноразовим.

Як тестувати UGC-креативи, щоб не злити бюджет

Зняти ролик — половина роботи. Друга половина починається в рекламному кабінеті, і саме там найчастіше втрачають гроші. Логіка тесту проста.

Тестуй хуки, а не товари. Три ролики на один товар з різними першими трьома секундами дадуть відповідь, яка проблема чіпляє твою аудиторію. Три різні товари по одному ролику не дадуть нічого: незрозуміло, чи не зайшов товар, чи не зайшов креатив.

Міняй за раз одну річ. Якщо в другому варіанті інший і хук, і людина в кадрі, і текст на екрані — результат не скаже, що саме спрацювало.

Дай креативу дожити до висновку. Вимикати ролик за кілька годин, бо «щось не йде», — найчастіша помилка. Алгоритму потрібен час, щоб знайти аудиторію, а тобі — достатньо показів, щоб цифри взагалі щось означали. Правило просте: поки кампанія не витратила приблизно вартості одного замовлення, вимикати нема чого.

Дивись на утримання, а не лише на кліки. Відсоток тих, хто додивився ролик до середини, каже про хук більше, ніж CTR: клік буває з цікавості, а додивлене відео — ні.

Переможця не лишай назавжди. Креатив вигорає: та сама аудиторія бачить його вдесяте й гортає. Коли вартість результату починає повзти вгору при незмінних налаштуваннях — це не поломка кабінету, це сигнал знімати наступну партію.

Через це UGC і замовляють партіями по три-пʼять роликів, а не по одному: тест без варіантів — це не тест, а ставка.

Приклади UGC, які можна подивитись просто зараз

Спершу два місця, де UGC-реклама крутиться прямо зараз, — це корисніше за будь-який опис, бо там видно, що працює цього тижня, а не рік тому.

• Бібліотека реклами Meta. Відкритий архів усіх оголошень, які крутяться у Facebook та Instagram. Вводиш назву бренду або ключове слово й дивишся, які саме ролики він запустив. Як нею користуватись — у нашій статті про бібліотеку реклами Facebook.
• TikTok Creative Center. Те саме для TikTok, і тут зручніше: ролики відсортовані за результатом, з фільтрами по ніші, країні й періоду. Видно, скільки кожен зібрав і скільки протримався.

А це три кампанії, на яких UGC став окремим форматом реклами. Усі три перевіряються за первинними джерелами, не за переказами в блогах.

• Coca-Cola, «Share a Coke». На етикетку замість логотипа поставили імена — і покупці самі почали фотографувати пляшки й викладати в мережу. Почалося в Австралії 2011 року, і в 2025 році компанія перезапустила кампанію — через чотирнадцять років після старту. Що з цього береться магазину: привід сфотографувати товар має бути закладений у сам товар або в упаковку, а не вигаданий після.
• GoPro, Million Dollar Challenge. Камера, у якої весь рекламний матеріал знімають користувачі. Компанія розігрує мільйон доларів між авторами відібраних кадрів і далі крутить ці кадри як свою рекламу. Що з цього береться: за контент варто платити прямо — це дешевше за продакшн і дає матеріал, якого студія не зніме.
• Apple, Shot on iPhone. Рекламу камери будують зі знімків покупців. У конкурсі макрозйомки Apple прямо прописала умови й те, що переможні кадри підуть у рекламу. Що з цього береться: умови використання домовляють наперед і письмово — той самий пункт про права, що й у брифі вище.

Два з цих роликів можна подивитись прямо тут — обидва з офіційних каналів самих брендів.

GoPro: підсумковий ролик Million Dollar Challenge. Кожен кадр у ньому зняв користувач, а не команда бренду.

Coca-Cola: ролик кампанії «Share a Coke». Той самий прийом в оберненому порядку: спершу бренд дав привід, потім люди зняли своє.

Спільне в усіх трьох — бренд не просив «зняти рекламу». Він дав привід зняти своє: ім’я на пляшці, конкурс, премію. Матеріал з’явився як наслідок.

Що ще важливо?

UGC розвʼязує одну задачу з багатьох: він знімає сумнів перед покупкою. Але до цього сумніву людину ще треба довести — зрозумілою карткою товару, доречним меседжем і магазином, який не схожий на тисячу інших. Базу під усе це дає психологія продажів — чому людина взагалі натискає «купити».

Курс Shopify Masters проходить цей шлях по кроках — від створення магазину до першого продажу. Підійде і початківцю, і тому, хто вже має магазин, але не розуміє, де губляться замовлення.

Де ще ми пишемо про Shopify-дропшипінг

PS: Ми регулярно ділимося актуальною інформацією на тему Shopify-дропшипінгу на наших інформаційних платформах. Будемо раді бачити тебе в нашому комʼюніті!

• Telegram-канал Voodoo Ecom
• YouTube канал Voodoo Ecom — лайфстайл нашої команди плюс регулярні відео на найзатребуваніші теми й розбори питань
• Instagram Voodoo Ecom: поради, лайфхаки, корисні пости та сторіс кожен день!